Чому Ісус знову повертається в Галилею (Мт 4,12), ― щоб нас навчити не йти на зустріч спокусам, а ухилятися від них, ― каже Вчитель Церкви.
Отже Ісус пішов в Капернаум (Мт 4,13). Після Хрещення і спокус у пустелі нарешті прийшов момент, коли Господь мав розпочати свою трирічну прилюдну діяльність, проповідуючи Добру Новину, суть якої зводиться до останнього стишка сьогоднішнього Євангелія: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько” (Мт 4,17).
Ісус іде в Капернаум, щоб там покликати перших апостолів. Світло Христос приходить, щоб своїм випромінюванням освітити тих, які перебували в темряві (Мт 4,16).
Людський рід перед приходом Христовим перебував у жалюгідному становищі, що вже і не очікував помилування ― “сидів в тіні смерті”. Як добре, що прийшов Ісус, аби нас спасти і почав проповідувати після того, як Йоана ув’язнили, щоб не зробити поділу у народі.
На початку свого проповідування Господь Ісус говорив те саме, що Йоан (Мт 3,2); про себе не говорив нічого, а продовжував проповідь Христителя, бо люди ще не мали належного розуміння Христа, тому добре було б, щоб це навчання прийняли. З тієї ж причини Христос на початку своєї проповіді не пропонує нічого скорбного і важкого, подібно Йоану. Той згадував про сокиру, про зрубане дерево, лопату, тік, про невгасний вогонь (Мт 3,10;12). Навпаки, Христос розпочинає свою проповідь радісною благовістю про небеса і Небесне Царство, що приготоване тим, які слухають Його.
